Білицька школа стала першим навчальним закладом на Полтавщині, де встановили сонячну електростанцію

Білицька школа стала першим навчальним закладом на Полтавщині, де встановили сонячну електростанцію

Lina Reshetnik серпня 13, 2019 Коммент.

На даху Білицької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №2, що знаходиться у селі Білики Кобеляцького району на Полтавщині, встановили невелику сонячну електростанцію. Невдовзі електроенергія у навчальному закладі  вироблятиметься виключно від сонця.

Розміщено 20 сонячних панелей, потужність електростанції 5 кВт. Навчальний заклад подав документи до Служби старших експертів Німеччини. Експерт Служби Маргарита Раддатц протягом місяця проводила енергоаудит школи. 

"Ідея побудувати сонячну електростанцію на даху школи належить експерту Служби старших експертів з Німеччини Маргариті Раддатц. За ґрантовою програмою проводила енергоаудит в школі. Визначено пріоритетні напрямки енергозбереження для школи", – розповідає волонтер проекту "Перша зелена школа в Полтавському регіоні" Лідія Чернига.

За результатами енергоаудиту експерт запропонувала взяти участь у ґрантовій програмі "URBIS", який спрямований на альтернативну енергетику. За його підтримки керівництво закладу спільно з Кобеляцькою районною радою та ГО “ЕКОЛТАВА” реалізують проект “Перша зелена школа у полтавському регіоні”.  Зрештою, навчальний заклад отримав ґрант у розмірі 5000 Євро на встановлення сонячної електростанції. 

"Ми витрачаємо в рік на електроенергію 34 000 грн. Плануємо, що цю суму зекономимо за рахунок елекростанції. Залишилось лише за допомогою фахівців з обленерго перепідключити на реверсний лічильник. Та енергія, яка необхідна, будемо її споживати, а та, яка буде зайвою, віддаватимемо у центральну мережу. Є надія, що до 1 вересня електростанцію введуть в експлуатацію", – розповідає завідувач філії "Білицька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №2" опорного закладу "Білицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1" Кобеляцької районної ради Полтавської області Іван Данько.

У навчального закладу є відповідний енергетичний паспорт, без якого встановлювати подібну конструкцію не можна. Виданий на 10 років, діє з 2017 по 2027 рік. Також Німеччина видала спеціальний сертифікат, який підтверджує, що Білицька школа є першою зеленою школою у Полтавській області.

 

"Завдання цієї електростанції показувати, що 100% відновлювана енергетика це можливо. Все більше стають відчутними зміни клімату, тобто, літо стає сухішим, зими коротшими, посилюються стихійні явища — все це викликано, за версією науковців, тим, що люди використовують нафту, вугілля. Заміна цьому є сонячні електростанції, вітряки, інші види генерації. Сонячні електростанції є найпростішими, їх можна встановлювати будь-де. Чому саме у школі це зробили? Діти це такі собі агенти змін і їх потрібно змалку навчати енергоефективності. До того ж у школі проводитимуться уроки з енергозбереження, екології, сортування сміття і т.д", – говорить фахівець з питань відновлюваної енергетики ГО «Еколтава» Максим Макуха.

©Ліна Решетник/"Новини Полтавщини"

Дальше

3 школи на Полтавщині отримали європейську відзнаку eTwinning School

3 школи на Полтавщині отримали європейську відзнаку eTwinning School

Lina Reshetnik серпня 01, 2019 Коммент.

eTwinning – найбільша спільнота шкіл Європи, яка була започаткована Європейською Комісією у 2005 році У 2013 році в рамках Східного Партнерства Європейського Союзу до програми приєдналися сусідні країни, серед яких і Україна. На eTwinning зареєстрована 41 школа Полтавщини, з них 13 це школи міста Полтава.

Як розповіла «Новинам Полтавщини» вчитель-амбасадор програми eTwinning у Полтавській області Таїса Хриплива, 36 українських шкіл отримали європейську відзнаку eTwinning School, серед них 3 з Полтавщини – Решетилівська ЗОШ І ст., Руденківський ЗЗСО I-III ст. і Плосківська ЗОШ І-ІІІ ст.

“Цю нагороду отримують школи, які демонструють високу активність, широко співпрацюють з європейськими школами, використовують різні інформаційно-комунікаційні технології, мають Європейські відзнаки“, – розповідає Таїса Хриплива, яка викладає англійську мову у Плосківській ЗОШ І-ІІІ ст.

Одним з основних завдань програми є створення і реалізація проектів. Школа має створити власний проект, а учні обирають тему. 

"Також школа може долучитись до інших проектів, які є на платформі. Щодо тематики, то вона різна. Ми зі своїми учнями більш схильні до культурної спадщини різних країн, мистецтва, природи. За 5 найкращих проектів вже отримали Європейську відзнаку. Проект “Національна вишивка різних народів” став найкращим проектом місяця у 2018 році. Наразі у нас чудовий проект “З Робертом Бернзом у серці“. В рамках цього проекту ми встановили контакт з клубами, музеями поета, потоваришували з відомими бернзівцями. Поширені проекти Полтавщини – про шкільне життя, свою країну, подорож", – розповідає вчитель-амбасадор.

Приміром, Решетилівська ЗОШ І ступенів приєдналась до міжнародного проекту з 2014 року. Зараз у ньому працюють 4 вчителів-ітвіннерів. Разом з учнями вони стали учасниками багатьох проектів. Щороку відвідують семінари та конференції для вчителів-учасників проекту, діляться досвідом з колегами, як на рівні закладу, так і на рівні району та області. У 2016-2017 навчальному році їх відзначили на дошці пошани відділу освіту “Зоряний час найкращих”.

Довідково: Одним із основних завдань програми eTwinning є розвиток в учнів ключових компетентностей. Програма орієнтована на вчителів та учнів. Для вчителів- це спільнота однодумців,творчий простір, можливість професійного росту, спілкування з освітянами Європи, робота над цікавими проектами. А для учнів- мотивація до вивчення іноземної мови, знайомство з культурним надбанням різних країн, знайомство з новими друзями , розвиток вмінь працювати в команді.



  
©Ліна Решетник/Новини Полтавщини

Дальше

На Полтавщині діє завод, який перший в Україні сертифікований за стандартом органічних продуктів ЄС

На Полтавщині діє завод, який перший в Україні сертифікований за стандартом органічних продуктів ЄС

Lina Reshetnik липня 18, 2019 Коммент.

 

У Диканьці під Полтавою працює сучасний виробничий комплекс, де виготовляється органічна олія, що експортується у десятки країн світу. Це “Укролія Органік”, підрозділ компанії “Укролія”. У Зінькові знаходиться ще один завод компанії – “Укролія продукт”.

“Укролія Органік” – завод є першим в Україні підприємством, сертифікованим за стандартом органічних продуктів Європейського союзу EU BIO, швейцарським стандартом BioSuisse, має сертифікат Міністерства сільського господарства USDA. 

На заводі у Диканьці переробляють тільки органічну продукцію – соняшникове насіння і сою. Потужності повністю розділені між собою. Процес триває так: заїжджає вантажівка, відбирається сировина, проводиться аналіз і потім сировина або йде на переробку, або на складування. Але перед тим, як потрапити на переробку, будь-яке зерно проходить процес очищення. 

“Наші потужності дозволяють нам переробляти до 140 тонн сої за добу. Далі по технологічному процесу проводимо охолодження макухи і передаємо її на склад для зберігання. А масло потрапляє в окремі ємності”, – розповідає директор бізнез-юніт “Укролія Органік” Сергій Кузьменко.

По переробці соняшнику процес відбувається так: відбувається очищення насіння, його розділяють на фракції, роздавлюють насіння, воно потрапляє в жаровню і під прес. Розділяють на макуху й олію. Останнє потрапляє в окремі ємності.

 “Вся продукція зберігається у 8-и ємностях і відповідно до вимог органічності продукції “Органік стандарт” окремі партії мають зберігатись в різних ємностях. Після зберігання тут відбувається налив в автотранспорт, далі ми проходимо сертифікацію і відправляємо продукцію нашим клієнтам. Вимоги “Органік стандарту” – окреме зберігання, окрема переробка партій і зберігання олії. Кожна окрема партія проходить сертифікацію. Для чищення ємностей ми не застосовуємо хімічних засобів, тільки ті, які дозволені в органічному виробництві”, – розповідає далі Сергій Кузьменко.

Об’єм кожної ємності – 35-40 тонн. Заводу потрібно переробити близько 100 тонн соняшникового насіння, щоб отримати 40 тонн олії. Процес переробки займає 2-2,5 доби.

Особливості виробництва органічної продукції є сертифікація сировини на всіх етапах вирощування і переробки.

“Фермер також сертифікує свою сировину. Ми, купуючи продукт, ще раз її сертифікуємо. На етапах органіки саме сировина проходить декілька етапів сертифікації. Спочатку насіннєвий матеріал, потім на етапах вирощування та етапах переробки”, – коментує керівник відділу маркетингу Юлія Гриценко.

“При виробництві органічної продукції все важливо – це вирощування, зберігання, транспортування сировини, переробка, логістика і відвантаження вже готової продукції. На кожному етапі відмічається як партія, так і її аналізи. Вони можуть відрізнятись. У кожній країні ЄС можуть бути свої вимоги, і в тому числі стандарти, так як і на інших континентах (США, Канада, Китай, Австралія). Свого часу ми побачили, що це спосіб життя, майбутнє для світового ринку. Ми почали співпрацювати з компанією “Агроекологія”, яка займається більше 40 років органічним виробництвом. Перший об’єм, який ми переробили на цьому заводі, була партія саме цього підприємства. Їх репутація висока, і це була суттєвою перевагою при виборі постачальника”, – розповідає виконавчий директор “Укролія” Володимир Озірський. 

На заводі також є лінія фасування. На ринок пропонують олію у пляшках об’ємом 0,25, 0,5, 1 літр. Приміром, ціна літрової пляшки олії сягає 180 грн. Дороговартісність продукту пояснюють складним технологічним процесом при виробництві органіки.

“Цей продукт не просто так дорожчий за звичайну олію. Основа такого ціноутворення – висока цінність продукту. Вартість посівного органічного матеріалу дорожча, ніж класичне традиційне вирощування на 35-40%. Також особливістю є партійність й окреме зберігання. Додається проведення експертиз. Варто також зазначити, що урожайність органічного соняшнику нижча, за традиційного. Тому що він не обробляється пестицидами, не додаються додаткові регулятори росту. Це веде до того, що урожайність не така велика, як при традиційному вирощуванні”, – пояснює Юлія Гриценко.

“Європейські покупці із застереженням ставляться до українського виробника. Внутрішній ринок України тільки розвивається. В Україні розвиток органічного виробництва становить 15% щорічно, а в світі — 8-10%, тобто, ми перевищуємо світові показники. Але як сформована культура споживання органічних продуктів в Україні, над цим треба працювати”, – констатує Володимир Озірський. 

На заводі у Диканьці організовують екскурсії для дітей на виробництво органічної продукції. Спеціально для маленьких відвідувачів розробили міні-модель процесу, як відбувається переробка соняшникового насіння й отримання олії.

©Ліна Решетник/Новини Полтавщини

Дальше

У садибі зеленого туризму під Полтавою пропонують автентичний відпочинок: сон на вуликах, майстер-класи та українські страви

У садибі зеленого туризму під Полтавою пропонують автентичний відпочинок: сон на вуликах, майстер-класи та українські страви

Lina Reshetnik липня 04, 2019 Коммент.

Відпочити від міської метушні з українських мегаполісів і зануритись в українські традиції приїжджають у село Петрівка, що під Полтавою. Тут, у дачному масиві, знаходиться садиба зеленого туризму “Золота сота” (від центру Полтави 18 км у бік Диканьки).

Подружжя Віталій і Марина Мостові вже 3 роки займаються зеленим туризмом. Такий спосіб життя обрали після того, як набридло працювати “на когось” та залежати від робочого графіку. Віталій зізнається, що дружина не дозволила їхати на заробітки до Польщі. Замість цього почали розвивати сільський туризм.

“Повинно бути велике бажання, а воно у нас є. Це приносить колосальне задоволення, коли люди, від’їжджаючи, говорять, що наступного разу знову приїдуть. Якщо сидіти, склавши руки, нічого не вийде. Потрібно пробувати цим займатись. Поки перший будинок збудував, працював на 3-х роботах. Якби я коли-небудь порахував, скільки грошей потрібно на будівництво будинку, то ніколи в житті не почав би його будувати. Мені друзі, знайомі говорили, що це нереально. Але якщо дуже хочеш, то все вийде. Ми просто беремо і працюємо”, – говорить Віталій Мостовий.

Нині мають кілька будиночки для відпочивальників. “Солом’яний будиночок” зараз добудовують, але там вже проводять майстер-класи для дітей — ліплять галушки і вчать робити медове мило. Мають невелику пасіку.

"В українських костюмах зустрічаємо групи дітей. Вчимо ліпити галушки. Поки вони готуються, ведемо на пасіку, розповідаємо про бджіл. Потім проводимо майстер-клас по виготовленню мила і частуємо галушки. Загалом, програма для дітей розрахована на 2-2,5 години”, – розповідає господар садиби. 

Зелений туризм розвивають у 3-х напрямках: відпочинок, харчування і напої (вина, медовухи власного виробництва). Відпочивальники можуть і самостійно готувати їжу, а можна замовити сніданки у господарів. Також є можливість окремо замовити банкет. Для цього попередньо варто обговорити меню — враховують усі забаганки. 

 “Можемо приготувати будь-що. Враховуємо, якщо у людей алергія, або щось не їдять. Була у нас сім’я — вона вегетаріанка, він їсть м’ясо. Довелось один борщ готувати зі свининою для чоловіка, вегетаріанський для дружини і з курятиною для сина. Бо він їсть тільки такий”, – згадує Марина Мостова.

Вартість відпочинку у садибі зеленого туризму “Золота сота”: 900 грн за добу (2 людини), 1100 грн за добу (4 людини), якщо більше 4-х людей — 200 грн доплата. Є баня: за 3-4 години 300 грн. Дрова+мангал – 100 грн (можна зі своїм мангалом). Сніданки від 30 грн, борщ — 50-70 грн, порція фірмового борщу — 70 грн. Якщо банкет, то від 150 грн на особу. Для відпочиваючих безкоштовно велосипеди, човен (поруч річка Ворскла) та апітерапія — сон на вуликах.

“Апітерапія дуже поширена у Карпатах. Людина лягає на вулики, бджоли махають крилами і створюють вібрації. Таким чином, робиться мікромасаж усім органам. Лікарі вважають, що 10 сеансів апітерапії погодинно на таких вуликах замінює місяць відпочинку біля моря. Також займаємось бджоложаленням”, – розповідає Віталій Мостовий.

У садибі найактивніше відпочивають влітку. Приїжджають люди не лише з Полтавської області, а й з великих міст — Києва, Харкова, Дніпра, Сум, Закарпаття. Були й вихідці з України, які нині живуть у Німеччині та Великій Британії. Про автентичний відпочинок під Полтавою люди дізнаються передовсім із соцмереж.

Про родину Мостових й приготування борщу за фірмовим рецептом розповідали у програмі телеканалу СТБ “Страва честі”.

©Ліна Решетник/"Новини Полтавщини"

Дальше

2 роки Новосанжарській ОТГ: як живе “трояндове містечко” після об’єднання

2 роки Новосанжарській ОТГ: як живе “трояндове містечко” після об’єднання

Lina Reshetnik червня 18, 2019 Коммент.

5 липня 2017 року Новосанжарська селищна рада прийняла рішення “Про добровільне об’єднання територіальних громад”. 29 жовтня того ж року відбулися перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів. Внаслідок об’єднання утворено Новосанжарську ОТГ. 

Втім, за словами селищного голови Інни Коби, у Новосанжарському районі виникла складна ситуація. Замість 3-х ОТГ відповідно до Перспективного плану, у районі утворились 5 громад. До селища Нові Санжари, бюджет якого до об’єднання складав 10 млн грн (після об’єднання 33 млн грн), приєдналась лише Зачепилівка (там річний бюджет складав 145 тис. грн). Зараз Новосанжарська ОТГ складається з однієї сільської та однієї селищної рад.

“У районі 5 ОТГ, хоча по Перспективному плану передбачалось тільки 3 — Нові Санжари, Мала Перещепина і Нехвороща. Для об’єднання ми подали 16 сільських рад. Але приєдналась лише Зачепилівка. У Нових Санжарах знаходиться вся інфраструктура — музична школа, бібліотека, позашкільна освіта. Все знаходилось на балансі районної влади. А в Зачепилівці знаходиться сміттєзвалище, яке належним чином сертифіковане. Ним користується населення Нових Санжар. Нині надіслали документи у 8 сільських рад. Приміром, Стовбина Долина хоче приєднатись, але у нас немає спільної межі. Через Судіївку не перескочимо. Зараз чекаю відповідей”, – говорить селищний голова Новосанжарської ОТГ Інна Коба.

 

На свій баланс громада вже забрала заклади позашкільної освіти, на черзі Новосанжарська школа.

З 1 лютого цього року в ОТГ працює КУ “Центр надання соціальних послуг”. Там працює 14 соціальних працівники. Вони допомагають самотнім непрацездатним громадянам, людям похилого віку, особам з обмеженими фізичними можливостями і надають послуги, які вони потребують — перукаря, косіння трави, закупку продуктів чи ліків, консультації, транспортування до лікарні і т.д. Кожному соціальному працівнику закупили червоні велосипеди.

“Спочатку людям потрібно стати на облік до центру по віку, відсутності родичів і т.д. Безкоштовно обслуговуються самотні люди, або люди, які мають дітей з інвалідністю, або дітей похилого віку. Центр надає і платні послуги для тих, які мають дітей, або родичів, які можуть здійснювати догляд. Для цього у нас розроблені тарифи на послуги”, – розповіла директор комунальної установи Наталія Бовкун.

Соціальні працівники центру працюють з 8-ї до 17-ї години, мають обідню перерву. У кожного працівника є графік — приміром, понеділок-вівторок відвідують одних людей, у четвер-п’ятницю — інших. У середу закуповують ліки, роблять замовлення, оплачують комунальні послуги, оформлюють документи. На кожного працівника є навантаження 9 осіб. 

“У кожного підопічного свої проблеми — у кого закупки або до лікаря треба. На кожного підопічного виділяється в середньому по одній годині, але якщо затримуємось, то тоді виходить довше. Велосипеди дуже допомагають, вони міцні. Ними зручніше доставляти продукти”, – розповідає соцпрацівник Лариса Мокляк. 

 

У Нових Санжарах реалізувався проект “Реконструкція лінії вуличного освітлення на основі використання сучасних енергозберігаючих технологій”. Його здійснили за кошти Європейського Союзу та Програми розвитку ООН в Україні, бюджету Новосанжарської селищної ради, Новосанжарського району, бюджету Полтавської області та ГО “Нові технології”. Згідно з проектом, сучасне вуличне освітлення з’явилось на двох вулицях – П’ятенка і Миру, що знаходяться у новозбудованому мікрорайоні.

У дитячому садочку “Сонечко” виховуються 164 дитини. У дошкільному закладі є 8 груп — 2 групи ясельного, 2 молодшого, 2 середнього та 2 старшого віку. Минулого року за кошти державної субвенції зробили утеплення, реконструкцію опалювальної системи, замінили вікна на енергозберігаючі, оформили кольорове оздоблення фасаду. У планах — заміна даху та облаштування благоустрою, зокрема гумового покриття для ігровому майданчику, розповідає директор садочку Ніна Романець. 

Неподалік ремонтується ще одне приміщення садочку, там знаходитимуться лише ясельні групи. Вартість ремонту у двох корпусах близько 3-х млн грн.

В ОТГ працює дочірнє підприємство “Комунтех” комунального підприємства “Джерело”. Його директор Наталія Давиденко розповідає, що в арсеналі є сміттєвози, мінітрактори, гілкоподрібнювач, піскорозкидач, який задіюють у зимовий період. Цю техніку придбали вже після об’єднання.

“У нас 11 артезіанських свердловин, з них 4 – безбаштова система подачі води, 7 баштова. Обслуговуємо територію Нових Санжар і Зачепилівку. Надаємо послуги по вивезенню твердих побутових відходів у сусідній Лелюхівці на основі договірних відносин з фізичними особами. Маємо два мінітрактори, гілкоподрібнювач, 3 сміттєвози, піскорозкидач. Великий сміттєвоз ЗІЛ об’ємом 12 куб. м працює, коли відкриваються табори. Для фізичних осіб надаємо послуги двома сміттєвозами, об’ємом кожен по 7,5 куб. м.На території ОТГ затверджені 12 маршрутів вивозу сміття. Наприклад, один і той самий сміттєвоз двічі на тиждень вирушає у спеціальні місця, куди приносять сміття, і звідти забирає. Трактори, гілкоподрібнювач, піскорозкидач придбали вже після об’єднання. У нас тісна співпраця між комунальним підприємством і місцевим самоврядуванням. Якщо виникає якась складна ситуація, що немає води, відразу телефонуємо у селищну раду і вирішуємо питання. Звісно, краще стало після об’єднання. Вони допомагають нам, а ми їм. Працюємо у спільному домі на спільну ідею”, – розповідає Наталія Давиденко. 

 

Селище Нові Санжари часто називають “трояндовим містечком”. У 2019 році цих квітів висаджено вже 19 тисяч. Щороку висаджують по 1000 саджанців.

“Троянди бордового кольору насаджував Андрій Олександрович (Андрій Река, народний депутат, який обирався Новосанжарським селищним головою у 2006 та 2010 роках — авт.), такі ж ми садили і в попередні роки. Бо найневибагливіші це червоні троянди. Їх найлегше вирощувати. Але зараз у нас є різні — фіолетові, жовті, білі. Вони є скрізь. Зараз хочемо висадити аж до траси. Щоб при в’їзді в селище відразу було видно троянди”, – розповідає Інна Коба.

 

 

 

 

©Ліна Решетник/"Новини Полтавщини"

Дальше