Святий вечір — одне з
найурочистіших християнських свят, яке відзначається ввечері напередодні Різдва
Христового.
Цього вечора можна проводити
чимало обрядів, але не варто забувати і про ворожіння.
Хлопець, який не хотів, аби до
його юнки засилали сватів інші парубки, йшов увечері до млина, брав три скіпки
зі шлюзів, які перетинали лотоку, загортав їх у ганчірку і таємно втикав у
одвірок нареченої, приказуючи: «Як сеся застава не пущає воду на лотоки, так би
(ім’я дівчини) не пускала сватів, окрім моїх», пише vsviti.com.ua.
Дівчата у свою чергу йшли до
прорубу, роздягалися і, скропившись водою, нашіптували: «Як сеся вода біжит,
так би за мнов бігали сватачі!». Натомість удома розплітали волосся, брали в
руки хліб і, тричі обійшовши оселю, дивились у вікно, де начебто «має показатися
доля».
Дехто з юнок вмивав обличчя
калиновим соком, щоб завжди було рум’яним.
Господарі готували для взуття нові
солом’яні вустилки, котрі носили до Василя, потім перевертали їх на другий бік,
а після Водохреща ними підкурювали корів, котрі хворіли.
На Лівобережній Україні хлопці та
дівчата робили для правого чобота вустилки з сіна, що лежало на покуті, а
напередодні Нового року вустилку клали під подушку, приповідаючи: «Хто мені
судиться, той сю ніч присниться».
Крім того, дівчата мили посуд і виносили
його на вулицю, постукуючи в миски; звідки одізветься пес, туди піде заміж.
Потім підходили до вікон сусідів: якщо чули слово «сядь» — не пощастить вийти
заміж, а коли «йди» — в цьому році прийдуть свати. Якщо дівчина хотіла
побратися з хлопцем, то підходила до хліва і слухала, як поводять себе свині:
тихо сплять — в родині буде лад, а коли кричать — у сім’ї будуть часті сварки.
Ворожили і в такий спосіб.
Дівчата, пов’язавши вузлами хустини, клали їх у ночви й імітували руками,
начебто палають збіжжя — чиї хустки випали на долівку, ті юнки підуть заміж.
Після цього клали на столі різні речі (сокиру, ножиці, чарку тощо), із
зав’язаними очима почергово підходили — до якої речі доторкнулася, таким на
вдачу буде майбутній чоловік.
Крім молоді, ворожили й старші
люди, їх переважну турбувало, скільки кому жити. Ставши між лампадкою і
свічкою, дивилися, чи буде подвійна тінь; якщо тільки одна, то це на швидку
смерть.
Діти в цей час удосталь гралися на
розстеленій долі соломі, відтворюючи звуки домашньої птиці чи сценки збирання
грибів у лісі. Щоб діти не плакали («бо будуть цілий рік каверзувати»), їм
давали гризти горіхи, аби «не боліли зуби». Проте суворо забороняли їсти
надворі, бо «птиця постійно клюватиме зерно в посівах». У цей день намагалися
не ходити в позички, щоб «не жебракувати цілий рік».
Які існують ворожіння у Святвечір
4/
5
Oleh
Lina Reshetnik