У рамках першої уПолтаві книжкової виставки-ярмарок «ПОШУК» серед близько 70-и різноманітних
заходів відбулась презентація книги журналістки ТСН Наталії Нагорної «Повернутися
з війни».
Раніше кореспондентка
знімала сюжети про екстремальні види спорту подавала хороші новини. З 2013 року
спеціалізується на темі війни і часто перебуває в зоні АТО.
«Починаючи з 2013
року, те, чим ми займаємось, дуже сильно змінилось. Ми змушені розповідати…Хоча інколи намагаюсь робити
сюжети про щастя теж. Про щось хороше, що відбувається. Нас, новини ТСН, часто звинувачують в тому, що в нас мало хороших новин. Але повірте -
ми робимо все, щоб не проґавити хорошу новину і розповісти
її. В нелегкий для нас час ми розповідаємо, можливо, не дуже приємні новини, але так воно є і це те, що ми не можемо змінити. Але єдине, за що ми можемо відповідати -
це за нашу порядність, щоб не збрехати. І аби повністю
розповісти, що
було насправді, з’явилося
ось це», -
говорить Наталія.
Книга «Повернутися з
війни» - художня книга, яка написана, як коротенькі розповіді. І ведуться від імені маленької Саші.
«Це маленька дівчинка, в якій дуже багато мене самої. В якої в житті трапилась
страшна подія – її тато пішов на війну. Найголовніше те, що тато
живий. Це книга з щасливим фіналом. Переживати можна, переживати треба», - запевняє авторка.
Наталія Нагорна до
цієї книги вже була співавтором кількох видань - «Війна очима ТСН» і «Незалежність
очима ТСН».
«Книга про те, що зазвичай не потрапляє до телевізійних сюжетів. На 95
відсотків складається з того, що відбувалось насправді. Люди не всі на війні
поводяться як герої, які встановлюють прапори. Але вони вміють залишатись людьми», - констатує
Наталія Нагорна.
Основні тези з
презентації книги:
«Я називаю їх
історіями, намальованими
донбаським вугіллям. Історії намальовані людиною, яка бачила війну. Яка не
збиралась йти на війну, але піти довелось і дуже складно повернутись звідти»
«Тут є історії про
аватарів, мародерів. Є історії про Новий рік, згадки про дітей… Тому що, коли мене питають, про що нам найбільше розповідають солдати на фронті, я б сказала, що розповідають про те, як на них сильно чекають вдома»
«Історії про пральні
машинки я чула. Коли засмальцьовані люди намагались зберігати людський
зовнішній вигляд, завжди за цим було дивно спостерігати, тому що ми настільки звикли до цих комфортних умов. В
Києві ми завжди дивувались відсутністю гарячої води»
«Особливе свято, яке я двічі зустрічала на передовій і жодного разу про
це не пожалкувала - це Новий рік. Ми
завжди знімали дивовижні сюжети, пов’язані з АТО. Диво треба робити власними руками»
«Такі дивні речі, коли ти бачиш дорослого солдата, чоловіка, а він може почувати себе як дитина»
«Часом на війні все
зовсім не так, як
розповідають наші солдати»
«В наших сюжетах
війна виглядала героїчною, але насправді вона інша. Ми нічим не відрізняємось від первісних людей.
Єдине, що нас часто тримає – людям після війни надзвичайно
складно»
«Ця книга була б
неповною без жінки, яка вміє стримувати велику кількість нервового навантаження. Коли ми
говоримо про те, що чоловіки не можуть повернутись з війни (є в нас така дуже серйозна
проблема - у
нас відсутня реабілітація для військових, соціальної адаптації), але кожного разу я намагаюсь сказати про те, що у нас війну пережили не тільки ті, хто стріляли. У нас є велика кількість людей, які
морально дуже постраждали від війни – дружини військових, волонтерів,
журналісти, військові лікарі і просто діти, які чекали своїх батьків вдома.
Моїм героям - Саші
і Саші -
дуже повезло - у них є дружина і мама Яся. Вона дуже мужня,
сильніша, навіть, за мене»
©Ліна Решетник
Журналістка ТСН презентувала у Полтаві книгу з щасливим кінцем (ФОТО)
4/
5
Oleh
Lina Reshetnik